Спішу до школи рано-вранці,
Щоб розуміли вихованці:
Навколо стільки ж є краси -
Бери в долоні і неси.
Неначе ту сім'ю лелечу,
Плекаю я свою малечу
І піднімаю на крило,
Щоб гарно в світі їм було.
Вчитель... Скільки тепла, людяності, ніжності та розуміння у цьому слові. Скільки доброти та терпіння потребує ця професія. Кожен урок учителя - це не лише нова сходинка на крутій дорозі в чарівну країну знань, а й школа морального, етичного, духовного зростання.
Так і мій шлях крок за кроком, сходинка за сходинкою наближав мене до чогось невідомого, прекрасного, величного і чистого, до бажаного світла знань. Але попереду ще багато сходинок. Шлях не завжди легкий та безхмарний. Усе починалося з моїх учителів. Гадаю, що саме приклад наших мудрих та справедливих, безмежно талановитих наставників сприяє тому, що у молодого покоління з'являється бажання запалювати дитячі серця, нести світло знань, заглядати у глибини душі. Вчителем працювала і моя мама, то ж не дивно, що я теж обрала цей шлях.
Моє дитинство пройшло у мальовничому селі Чорноморка, яке знаходиться на березі Чорного моря та омивається водами Дніпро- Бугського лиману. Я завжди любила спостерігати за сходом і заходом сонця (бо він у нас особливий),чудернацькими хмаринками, що пропливали наді мною, слухати шепіт моря та спів жайворонка у степу, милуватися сільськими краєвидами, які потім зображувала у своїх малюнка. З раннього дитинства я дуже любила малювати. З 1990 року навчалась в Очаківській дитячій художній школі, повний курс якої закінчила з відзнакою у 1995 році. З 1997 року – студентка факультету початкового навчання Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, після закінчення якого, здобувши кваліфікацію вчителя початкових класів і образотворчого мистецтва стала викладати у школі. Зараз без образотворчого мистецтва та дітей я не уявляю свого життя. Знаннями та досвідом з великим задоволенням ділюсь із своїми учнями, від чого отримую величезну насолоду. Невипадково моє педагогічне кредо звучить так: «Віддай людині крихітку себе, за це душа поповнюється світлом». Виникло бажання не тільки вчити, але й вчитися самій, разом з учнями дивуватись новим відкриттям, подіям, взаємно відчувати захоплення і натхнення до творчості. Мені тепло від щирих очей і відкритих сердець моїх учнів.
Нам, учителям, завжди треба бути сучасними. Бо живемо ми пліч-о-пліч з молодим поколінням, а тому повинні не лише бути на рівних з молоддю, а бути кращими, йти на півкроку попереду.
Сучасний урок - це урок демократичний. Він проводиться не для учнів, а разом з ними. Його характеризує не навчання словом, а навчання справою. На своїх уроках намагаюся викликати в дітей почуття радості від відкриття нового на шляху пізнання, активізую їх пізнавальну діяльність, шляхом створення ситуації, коли кожний учень працює на посильному для нього рівні. В своїй роботі спираюсь на відносини довіри і порозуміння, щоб вселити віру у власні сили кожній дитині, спрямувати на досягнення успіхів у навчанні, на розвиток естетичних смаків, творчої уяви, фантазії, що має безпосереднє значення для підвищення якості і продуктивності їх праці в майбутньому.
Вважаю,що завданням надзвичайної ваги є утримання у дитини позитивного ставлення й інтересу до навчання. Нині особливо гостро постає проблема пошуку внутрішніх резервів підвищення результативності навчання.
Велику увагу приділяю формуванню в учнів саме креативної компетентності – здатності до розв’язання будь-якого навчального завдання творчо; бажання і вміння діяти не за зразком, вихованню особистості, яка вчиться для власного задоволення та самовдосконалення. І тут в пригоді стають мої знання, уміння та навички з образотворчого мистецтва, що дозволяють створити оптимальні умови для розвитку асоціативно-образного мислення, розвитку творчих здібностей, критичного мислення, інтересів, умінь і навичок та інших інтелектуальних чинників, вчить учнів перевтілюватися в різні образи, включати різні органи чуття для сприйняття того чи іншого матеріалу, встановлювати зв'язок між вивченим та новим матеріалом. Такі підходи у навчально-виховному процесі мотивують школярів, полегшують застосування вивченого на практиці. Пересвідчилася, як тільки зникає бажання фантазувати, відразу ж знижується можливість мислити творчо.
А ще одним з найбільш вдалих прикладів активізації художньо-образного мислення є інтеграція життєво пов’язаної інформації та різних видів діяльності. Мета уроків, побудованих на інтегрованому змісті полягає в тому, щоб створити передумови для системного розгляду певного явища, поняття, для активізації уяви, фантазії.
Найголовніше те, що вдається запалювати у дітях інтерес до самого процесу навчання.
Я навчилась міняти темпи ритму на заняттях – чергувати пасивність та активність, поєднувати ігрове з навчальним. На заняттях багато дидактичного матеріалу, яким можна оперувати, щоб діти могли порухати, мали наочний приклад. У мене багато виготовлених матеріалів своїми руками. Навчання має бути максимально наближеним до реального життя. Вміння малювати привнесло у навчання свої методичні розробки – настільні ігри для вивчення цифр, вагончики-склади для читання, лабіринт з букв, чудернацькі рослини з голосних та приголосних і т.д.
Використання Інтернет ресурсів розширює горизонти наших пізнавальних і творчих можливостей. Мультимедійні програми, презентації надають урокам новизни, стимулюють до креативності. Який простір для творчості, для мене і для учнів! Тут я, як казав Конфуцій, досягаючи нового, плекаю старе.
Я у постійному пошуку, а напрям цього пошуку – підвищення ефективності навчання. У творчості, наполегливо пробуджую думку дитини, вчу любити батьківську хату, рідну стежину, що веде до отчого порогу, жити чесно, поважати людей. Слушними, на мій погляд, є слова Д.Дідро «Країна, в якій усіх дітей навчатимуть малюванню, подібно письму, незабаром стане попереду всіх інших/
Прагну не зупинятися, щоб гідно нести високе звання вчителя, який плекає майбутнє нашої держави. Адже загальновідомим є вислів: «Професія вчителя від Бога, усі інші професії - від учителя».
Немає коментарів:
Дописати коментар